дислексія

-ї, ж., мед.

Нездатність навчитися читати.

••

Набу́та дислексі́я — загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально.

Пряма́ дислексі́я — форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх.

Фонологі́чна дислексі́я — форма набутої дислексії, яка характеризується проблемами навчання вимовлянню слів.